Газета Вересень 2020

ХРИСТИЯНИНЕ!

Чому не ходиш до Храму, 

Зневажаєш неділю святу.

І лінивством завдаєш Церкві рану, 

Біль приносиш у душу живу?

А маленьким тебе в ній хрестили, 

Біла крижма біліла, як сніг. 

І свічки так яскраво світили, 

Змито було з душі перший гріх.

Перший раз ти заплакав у Храмі, 

Церква ніжно тебе обняла. 

Сам Ісус, ніби, дав тебе мамі: 

«Це для Мене виховуй дитя!»

Час минав і Причастя настало, 

Знов сорочка біленька цвіла. 

Ти вже сам говорив: «Мамо, мамо, 

Як щаслива є моя душа!»

Час минав, ти до шлюбу зібрався, 

Святу тайну подружжя прийняв! 

Ну а потім… від Храму сховався, 

І чомусь він чужим тобі став.

Ти почав вже не бігти – літати, 

І добро все складав і складав. 

А для Храму все часу не мати, 

Хоч не раз ти зайти обіцяв.

Так ти біг, що вже й «осінь» в дорозі,

«Літо» згасло як мить, на очах… 

Стала старість твоя на порозі, 

І тримає прожите в руках.

Може зайдеш в останнє до Храму? 

Станеш, брате, у тихім кутку. 

І згадаєш Причастя і маму, 

І біленьку сорочку свою.

І заплачеш, як плаче дитина, 

Бо прожите не повернеш. 

Залишилась ще може «година» 

Потім вже ти сюди не прийдеш.

То чи варто свій Храм обминати, 

Загубити до нього сліди? 

Від колиски до гробу, а треба це знати, – 

Нам не довго, мій брате, іти.

Тож любіть християни Неділю, 

На Літургію радо спішіть .

І любов майте, віру й надію,

В цій любові життя проживіть!

© о. Петро Половко


Дівчина поверталася пізно додому.

Їй потрібно було пройти через погано освітлений парк, який користувався поганою славою. Помолилася перед входом, і пішла.

Пройшовши приблизно дві третини шляху, побачила підозрілого типа, який йшов по сусідній алейці. Йшла, не перестаючи молитися. Цей тип подивився в її бік, і побрів далі. Дівчина вийшла з парку, благополучно дісталася до будинку.

Через день в місцевих новинах почула про напад на жінку у їхньому парку, і саме в той вечір, коли вона поверталася додому. Пішла в міліцію, розповіла, що бачила в той вечір в тому парку підозрілу людину. У міліції сказали, що у них є підозрюваний. Дівчину попросили впізнати:чи саме його вона бачила. Це виявився той самий підозрілий тип.

Коли ж міліціонер запитав у підозрюваного, чому він не напав на цю дівчину, адже він зустрів її раніше, то його відповідь збентежила усіх, і в першу чергу, саму дівчину. «Я що, схожий на ідіота? Вона ж була не одна, з нею йшов здоровенний Хлопець … », – відповів він. 

Pin It on Pinterest